Головна » 2014 » Квітень » 3 » У нашім раї на землі .. Тарас Шевченко
21:14
У нашім раї на землі .. Тарас Шевченко

У нашім раї на землі .. Тарас Шевченко

 

У нашім раї на землі
Нічого КРАЩИЙ немає ,
Як тая мати молода
З своим дитяточком малим .
Бувая , іноді дивлюся ,
Дівуюсь дивом , и печаль
Охопити душу ; таборі шкода
Мені ее , и Зажурилась ,
І перед нею помолюся ,
Мов перед образом святим
Тієї матери Святої ,
Що в мир наш бога принесла ...

Тепер їй любо , любо жити .
Вона среди ночі встає ,
І стережемо добро свое ,
І дожідає того світу,
Щоб знов на его надівітісь ,
Наговорітісь . - Це моє !
Моє ! - І дивуватися на его ,
І молитися за его богу ,
І Йде на улицю гуляти
Гордіше самої цариці .
Щоб людям , бачте , показати
Своє добро. - А подівіться !
Моє Найкраще над всіми ! -
І ненароком Інший глянь .
Весела, рада, боже мій!
Несе додому свого Йвана .
І їй здається , все село
Весь день дівілося на его ,
Що тілько й дива там Було ,
А больше не Було Нічого .
Щасливая ! ..

Літа минають .

Потрохами діти віростають ,
І виросло , и розійшлісь
На заробіткі , в москалі .
І ти осталася , небого .
І не залишилося Нікого
З тобою дома. нагота
Старої Нічим одягті
І вітопила зимою хату.
А ти нездужаєш и встати ,
Щоб хоч вогонь тієї розвести .
У холодній молишся оселі
За їх , за діточок .

А ти ,

Великомученице ! села
Мінаєш , плачучи , Вночі .
І полем - степом ідучі ,
Свого ти сина закріваєш .
Бо й пташка іноді пізнає
І защебече : - Він байстря
Несе покритка на базар.

Безталанная ! де ділась
Краса твоя тая ,
Що ВСІ люде дівувалісь ?
Пропала , немає !
Всі забрала дитиночка
І Вигнан з хати ,
І Вийшла ти за Царина ,
З хреста Ніби Знято .
Старці тобі цураються ,
Мов тії прокази.
А воно таке маленьке ,
Воно ще й не лазити .
І коли- то воно буде
Грата и Промова
Слово мамо . Велікеє ,
Найкращеє слово!
Ті зрадієш ; и розкажеш
дитині правдиво
Про панича лукавого ,
І будеш щаслива .
Та не довго . Бо НЕ дійде
До зросту дитина ,
Піде Собі сліпця водити ,
А тобі покину
Калікою на розпутті ,
Щоб собак дражним ,
Та ще й вілає . За ті , бач ,
Що на світ народила.
І за ті ще, що так тяжко
Дитину любила.
І любітімеш , небого ,
Пока не загінеш
Межи псами , на морозі
Де- небудь под тином .

[ Перша половина 1849 ,
Косарал ]

Категорія: Тарас Шевченко | Переглядів: 561 | Додав: Steep | Теги: У нашім раї на землі .. Тарас Шевче | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Гдз класс.