Головна » 2014 » Квітень » 3 » У БОГА ЗА ДВЕРМИ ЛЕЖАЛА СОКИРА .. Тарас Шевченко
21:08
У БОГА ЗА ДВЕРМИ ЛЕЖАЛА СОКИРА .. Тарас Шевченко

У Бога за дверми лежала сокира .
(А Бог тойді з Петром ходив
За світу та діва творів ) .
 
А кайзак нахірю
Та на тяжке лихо
Любенько та тихо
І вкрав ту сокиру .
Та й потяг подрбва
У зелену діброву ;
Древинях вибрать , та й цюк !
Як вірветься сокира з рук -
Пішла по лісу Косовиця ,
Аж страх , аж шкода Було дивуватися .
Дуби І всякі дерева
Веліколітні , мов трава
У покоси стелеться , а з яру
Встає пожежа , и диму хмара
Святеє сонце покривив .
І стала тьма , и од Уралу
Та до тінгіза , до Аралу
Кіпіла в озерах вода.
Палають села , міста ,
Рідають люди , Віють звірі
І за Тоболів у Сібірі
У снігах ховаються . сім літ
Сокира Божа ліс стинать ,
І згарище НЕ вгасало .
І примеркав за димом Божий світ .
На восьме літо у неділю ,
Неначе ляля в льолі білій ,
Святеє сонечко зійшло .
Пустиня Циганія чорніла :
Де місто БУВ або село -
І головешка вже не тліла ,
І попіл вітром рознесло ,
Білин даже не залишилося ;
Тілько одним одне хіта
Зелене дерево в степу .
Червоніє по пустіні
Червона глина та Печини ,
Бур'ян колючий та будяк ,
Та інде тирса з осокою
У яру чорніє под горою ,
Та дикий Інколи кайзак
Тихенько віїде на гору
На ТІМ захілім верблюді .
Непевне діється тойді :
Мов степ до Бога заговорити ,
Верблюд заплаче , и каймак
Похнюпивши голову и гляну
На степ и на Кара- Бутаков .
Сінгічагач кайзак вспом'яне ,
Тихенько спуститися з гори
І згине в гліняній пустіні ...
Одним єдине при долині
У степу край дороги
Стоїть дерево високе ,
Покинути Богом.
Покинути Сокири, що
Вогнем не палимо ,
Шепочеться з долиною
Про Давній годіні .
І кайзаки НЕ минають
Дерева святого.
На долину заїжджають ,
Дівуються з его ,
І моляться , І жертвами
Дерево благають .
Щоб парості розпустивши
У їх біднім краї .
 
 
В основу сюжету покладено легенду про « святе дерево» казахів «Джанго - Сагач »
А кайзак на Хирю ... - казах Собі на біду
Тінгіз ( казах. ) - море
Арал - Аральська море . ( Пріміт. Т Шевченка)
Кара- Бутаков - « невеличка річка ». ( Пріміт. Т. Шевченка)
Сінгічагач - «одне дерево». ( Пріміт. Т. Шевченка)

Категорія: Тарас Шевченко | Переглядів: 532 | Додав: Steep | Теги: У БОГА ЗА ДВЕРМИ ЛЕЖАЛА СОКИРА .. Т | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Гдз класс.