Головна » 2014 » Квітень » 3 » ПРИЧИННА .. Тарас Шевченко
20:56
ПРИЧИННА .. Тарас Шевченко

ПРИЧИННА .. Тарас Шевченко

Реве та стогне Дніпр широкий ,
Сердитий вітер завива ,
Додолу верби гне Високі ,
Горами хвилю підійма .
І блідній місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядать ,
Неначе човен в сінім морі
Те вірінав , то потопав .
Ще треті півні НЕ співали ,
Ніхто нігде НЕ гомонів ,
Сичі в гаю перегукувалися ,
Та ясний раз у раз скріпів .

У таку добу под горою ,
Біля того гаю ,
Що чорніє над водою ,
Щось біле блукає .
Може , Вийшла Русалонька
Матері шукати ,
А може , жде козаченька ,
Щоб залоскотаті .
Чи не Русалонька блукає :
Те дівчина ходити ,
Й сама не зна ( бо причинна ) ,
Що такеє Робить .
Так ворожка поробуйте ,
Щоб менше нудьгувала ,
Щоб , бач , ходячи опівночі ,
Спала й виглядать
Козаченька молодого ,
Що торік покинувши .
Обіщався повернутися , / 74 /
Та, мабуть , и згинув !
Чи не китайкою покрились
Козацькії очі ,
Чи не вімілі біле личко
Слізонькі дівочі :
Орел вийнять карі очі
На чужому полі ,
Біле Тіло вовки з'їли -
Така его частка .
Дарма щоніч дівчінонька
Его віглядає .
Чи не вернеться чорнобрівій
Та й Не прівітає ,
Чи не розплете довгу косу ,
Хустку НЕ зав'яже ,
Відповіді ліжко , в домовину
Сиротою ляже !

Така її доля ... О Боже мій милий !
За що ж ти караєш ЇЇ , молоду ?
За ті , що так щиро вона полюбила
Козацькії очі ? .. Прости сироту!
Кого ж їй любити ? Ні батька , ні неньки ,
Одна , як та пташка в далекім краю .
Пішли ж ти їй частку - вона молоденька ,
Бо люде чужії ее засміють .
Чі винна ж голубка , что голуба любить?
Чі винен тій голуб , что сокіл убивши ?
Сумує , воркує , білим світом нудити ,
Літає , шукає , дума - заблукали.
Щасливе голубка : високо літає ,
Поліні до Бога - милого живити .
Кого ж сиротина , кого запітає ,
І хто їй розкаже , І хто теє знає ,
Де милий ночує : чи в темному гаю ,
Чі в бістрім Дунаю коня Напов ,
Чі , може, з другою, іншу кохає ,
Ее , чорнобріву , вже забув ?
Якби- то далися орлінії крила ,
За сінім бі морем милого Знайшла ;
Живого б любила , другу б задушила ,
А до неживого у яму б лягла .
Не так серце любити , щоб з ким поділіться ,
Не так воно хоче , як Бог нам Дає : / 75 /
Воно жити НЕ хоче , чи не хоче журіться .
« Журись » , - каже думка , жалю завдає .
О Боже мій милий ! така твоя воля ,
Таке ее щастя , така її доля !

Вона все ходити , з вуст ні парі.
Широкий Дніпр НЕ Гомон :
Розбите вітер чорні хмари
Ліг біля моря одпочіть .
А з неба місяць так и сяє ;
І над водою , и над гаєм ,
Кругом , як в УСІ , все мовчить .
Аж гульк - з Дніпра повіріналі
Малії діти , сміючісь .
« Ходімо гріться ! - Закричали . -
! Зійшло Вже сонце » ( Голі Скрізь ;
З осоки коси , бо дівчата ) .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
« Чі ВСІ ві тута ? - Кличе мати . -
Ходім шукати вечеряти .
Пограємось , погуляймо
Та пісеньку Заспіваймо :
Ух! Ух!
Солом'яний дух , дух!
Мене мати породила ,
Нехрещену поклала .
Місяченьку !
Наш голубоньку !
Ходи до нас вечеряті :
У нас козак в очереті ,
У очереті , в осоці ,
Срібний перстень на руці ;
Молоденький , чорнобровій ,
Знайшли вчора у діброві .
Світи довше в чістім полі ,
Щоб нагулятісь доволі .
Поки відьми ще літають ,
Поки півні НЕ співають ,
Посвіті нам ... Він Щось ходити!
Він під дубом Щось там Робить .
Ух! Ух!
Солом'яний дух , дух!
Мене мати породила ,
Нехрещену поклала ». / 76 /
Зареготалися нехрещені ...
Гай обізвався ; галас , зик .
Орда мов ріже . Мов Скажені ,
Летять до дуба ... Нічічірк ...
Схаменулісь нехрещені ,
Дівляться - мелькає ,
Щось лізе вверх по Стовбура
До самого краю .
Ото ж тая дівчінонька ,
Що сонна блудила :
Отаку- то їй причину
Ворожка зробили!
На самий верх на гіллячці
Стала ... В серце коле !
Здивувалася на ВСІ боки
Та й лізе Додолу .
Кругом дуба Русалонька
Мовчки дожидали ;
Взяли ее , сердешну ,
Та й залоскотали .
Довго , довго дивовалися
На ее уроду ...
Треті півні : кукуріку ! -
Шелеснулі у воду.

Защебетала жайворонок ,
Вугор Летючий ;
Закувала зозуленька ,
На дубу сидячі;
Защебетала соловейко -
Пішла луна гаєм ;
Червоніє за горою ;
Плугатір співає .
Чорніє гай над водою ,
Де ляхи ходили ;
Засінілі Понад Дніпром
Високі могили ;
Пішов шелест по діброві ;
Шепочуть густі лозі .
А дівчина спить під дубом
При бітій дорозі .
Знати , добро спить , что НЕ чує ,
Як кує зозуля , / 77 /
Що НЕ лічіть , чі довго жити ...
Знати , добро заснула.

А тім годиною Із діброві
Козак віїзжає ;
Під ним коник вороненький
Насилу ступає .
« Ізнемігся , товаришу !
СЬОГОДНІ Спочинь :
Около хата , де дівчина
Ворота Одчинились .
А може , Вже Одчинились -
Чи не мені , іншому ...
Швидче , коню , швидче , коню ,
Поспішай додому ! »
Утомівся вороненький ,
Іде , спотікнеться , -
Коло серця козацького
Як гадина в'ється .
« Ось і дуб тієї кучерявий ...
Вона ! Боже милий !
Бач , заснула , виглядать ,
Моя сізокріла ! »
Кинувши коня та до неї :
«Боже ти мій, Боже ! »
Кличе ее та цілує ...
Ні , Вже не поможемо !
« За що ж смороду Розлуч
Мене Із тобою ? »
Зареготався , розігнався -
Та в дуб головою !

Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай , співають ідучі ,
Як проводжала сина мати,
Як бівсь татарин уночі .
Ідуть - під дубом зелененьким
Кінь замордованій Стоїть ,
А біля его молоденький
Козак та дівчина лежить .
Цікаві ( нігде правди діти )
Підкраліся , щоб ізлякать ;
Колі подівляться , что вбити , -
З переполоху ну втікать ! / 78 /
Збирай подруженьки ,
Слізонькі втірають ;
Збирай товариші
Та ями копають ;
Прийшли попи з корогв ,
Задзвонілі дзвони .
поховали громадою
Як слід , по закону ,
Насіпалі край дороги
Дві могили в житі .
Нема кому Запитати ,
За що їх убито .
Посадили над козаком
Явір та Ялінь ,
А в головах у дівчіні
Червону калину .
Прілітає зозуленька
Над ними Куватов ;
Прілітає соловейко
Щоніч щебетаті ;
Віспівує та щебече ,
Поки місяць зійде ,
Поки тії Русалонька
З Дніпра грітісь війдуть .

Категорія: Тарас Шевченко | Переглядів: 558 | Додав: Steep | Теги: ПРИЧИННА .. Тарас Шевченко | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Гдз класс.